«Гірка пам’ять Голодомору»

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 24 листопада в Новокурській сільській бібліотеці-філії було презентовано тематичну виставку «Гірка пам’ять Голодомору», де розміщено літературу, яка висвітлює ті страшні роки.

«Хліб… ціна йому – ЖИТТЯ»

        Пам'ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок в ній написано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбувані слова про голод.

До 85-ї річниці голодомору 1932-1933 років працівники Широківської публічної бібліотеки спільно з бібліотекарем філії МЦППВ підготували вечір пам`яті «Хліб… ціна йому – ЖИТТЯ».      

         Голод – це не тільки смерть людини, а й духовна руїна, знищення здорової моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти  ні у  вітчизняній, ні у світовій історії. На заході звучали вірші українських поетів, як класиків, так і сучасників, про голодомор, спогади очевидців та історичні факти цієї страшної трагедії.

         Мільйони жертв за 500 днів…  Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Пам'ять про них має бути вічною, як реквієм.  Жертв голодомору пом`янули, за давньою українською традицією, хлібом, якого так благали мільйони українців у 30-і роки минулого століття.

         Молоді також було презентовано перегляд літератури «Голодомор 32-33 років: Дзвони пам`яті», де представлено не тільки історичні документи тих років, а й спогади очевидців цієї трагедії, зібрані із усіх областей України. Окремою сторінкою перегляду висвітлено нашу область. Адже Дніпропетровщина під час Голодомору зазнала найбільших втрат. Понад 65 тисяч її жителів померли від голоду; десятки сіл та хуторів зникли з карти регіону.  Вічна пам’ять померлим…  

    

«Зігріємо душу теплим словом»

Оцінюючи сьогодення у вирі життя, ми почали забувати про доброту, щирість і небайдужість один до одного. Мало спілкуємося і говоримо приємних слів своїм близьким, родичам... Через щоденний буденний клопіт, турботу про завтрашній день, не маємо часу на спілкування в сім'ї, родині. Для кожного з нас родина, Батьківщина, кохана людина об'єднуються в одне ціле, що пов'язане з особистим щастям чи смутком, а цю радість чи печаль хочеться з кимось розділити. І тоді виникає бажання поговорити, підтримати, порадити, допомогти.

Минулої п'ятниці жителі нашої громади вкотре зібралися у приміщенні Шестірнянської сільської бібліотеки-філії на родинне свято клубу «Надвечір'я», щоб «Зігріти душу теплим словом». У затишній теплій книгозбірні зустрілися два покоління: дорослі і діти. Присутні гарно провели свій вільний час. Родзинкою заходу став перегляд кадрів про наших земляків з документального фільму «Трудові будні Широківщини» кінця 80-х років минулого століття. Всім до душі прийшлася фотовиставка «Ми у двох століттях». А ще відвідувачі переглянули постійно діючу виставку декоративно-ужиткового мистецтва «Справа рук – душі творіння», яка і цього дня поповнилася новими експонатами, дякуючи творчим здібностям наших сільських умільців.

«Душа горить і тане мов свіча»

Голод... Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам`ять мільйонів життів, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 24 листопада 2018 року користувачі Дачнівської сільської бібліотеки-філії стали учасниками академії спогадів односельчан про Голодомор «Душа горить і тане мов свіча». Захід проведено в рамках краєзнавчо-пізнавального проекту «Мій рідний край – земля моєї долі». Бібліотекар підготувала добірку спогадів про Голодомор, зібраних у односельчан. Про голод у селі поділився спогадами Крихтін А.І. Присутні також переглянули виставку-пам`ять «Навіки до тридцятих ми прикуті».

«Біль нашої пам’яті – Голодомор в Україні 1932-33 рр.»

23 листопада бібліотекар Благодатнівської сільської бібліотеки-філії провела бібліографічний огляд літератури «Біль нашої пам’яті – Голодомор в Україні 1932-33 рр.» для працівників Благодатнівського старостинського округу. Документально з’ясовано і стверджено, що це був спланований геноцид саме проти українського селянства – носія національної ідентичності як в Україні, так і в близькому зарубіжжі, де компактно проживали українці.

Факти вперта річ. Вони жили в серцях багатьох свідків цієї трагедії, але про них заговорили на повний голос лише із здобуттям незалежності. В бібліотеці зберігаються спогади односельців (на жаль, уже колишніх) про страшні роки голодомору в наших селах.

ГОРЛОВ СТЕПАН КАСЯНОВИЧ, 1929 р.н., ветеран війни, житель села Благодатне:

«Під час голоду був ще малим, але добре пам’ятаю як сім’я голодувала. Мати пекла моторженики з щириці і це була страва кожного дня. Коли активісти шукали зерно в хаті, штурхали гострими палицями під піч, я сидів в хліву і обіймав овечку, щоб та не подала голосу і її не забрали. Добре пам’ятаю ті жахливі дні і думаю, що голод був великий не неврожаєм, а тим, що у людей все відібрали». (записано зі слів Горлова С.К. , 2005 р.)

ПУЗІН АННА ІВАНІВНА, 1914 р.н., жителька села Григорівка:

«Голод 1932-33 років пам’ятаю дуже добре. Нашій сім’ї було дуже скрутно. Активісти забрали все зерно. Велика сім’я голодувала. Вижили за рахунок того, що я завербувалаcя в місто Кривий Ріг на будівництво заводу, там хоч трохи давали хліба та жменьку тюльки. Збирала хліб і везла в село у вихідні, хоч сама весь час голодувала. Сім’ю підтримувала корівка, яка давала зовсім мало молока.

Багато разів до нашої хати приходили активісти шукати зерно, забрали навіть квасолю у горщику.

Мати на узбіччі поля назбирала мишиних гнізд з надією, що там можливо залишилося зерно в колосках. Так її судили за ті збірки. Батько всю вину взяв на себе і пішов до тюрми, аби тільки мати залишилася з дітьми. Готували їжу з лободи , щириці, пухли з голоду. Важко було…». (записано зі слів Пузін А.І. 2004 р.)

Кожен громадянин України і кожна українська сім’я схилились перед пам’яттю наших невинно загиблих батьків, братів, сестер. Це дуже потрібно для кожного з нас, для нинішнього і прийдешнього поколінь, для нашої єдності, для нашої віри у життя і справедливість.

«Більше знаєш – менше ризикуєш»

Здоров'я – обов'язкова умова життя кожної людини, її краси і довголіття. А щоб мати міцне здоров'я необхідно вести здоровий спосіб життя, який передбачає: перебування на свіжому повітрі, правильне харчування, дотримування режиму дня, заняття фізкультурою і спортом, загартування... Крім того, слід берегти свій організм від того, що його ослаблює, зокрема від поганих шкідливих звичок. Про все це відвідувачі Шестірнянської сільської бібліотеки-філії дізнавалися сьогодні під час дня інформації «Більше знаєш – менше ризикуєш», приуроченому Всесвітньому дню молоді. Доповнювала розповідь ведучих однойменна книжково-ілюстративна виставка.

«Україна – країна Гідності та Свободи»

      21 листопада ми відзначаємо одне з найновіших державних свят – День Гідності та Свободи. Це свято започатковане на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

До 5-ї річниці Революції Гідності, або як ще називають цю революцію Єврореволюцією, Євромайданом, бібліотекарі Широківської публічної бібліотеки підготували тематичну виставку «Україна – країна Гідності та Свободи». Література, яка представлена на виставці, знайомить відвідувачів книгозбірні з тим, як все починалося: Мирна акція студентів київських ВУЗів, перша ніч на Майдані… Намети… Барикади…  Євромайдани по всій Україні…

            А далі… Сутички на Банковій та Інститутській…  Перша пролита кров активістів…

                Революція Гідності відбулася не тільки в політичному житті країни. Вона змінила наші погляди, нашу свідомість.

            Запрошуємо всіх бажаючих завітати до читальної зали Широківської публічної бібліотеки та ознайомитися з матеріалами виставки.

«Якого кольору слова?»

«Спочатку було Слово

Крізь темряву й хаос.

Воно, як вічне диво,

Над світом піднялось»

            Кожна епоха подарувала людству нові винаходи і відкриття, але найбільшим винаходом людства було письмо. Напередодні дня української писемності й мови, яке ми відзначаємо 9 листопада, в читальній залі Широківської публічної бібліотеки відбулася презентація виставки вікторини «Якого кольору слова?».

            Що таке «морфологія»? Який словник допоможе правильно написати слово, а який розтлумачить його значення?  Що вивчає «лексикологія»? Скільки букв в українському алфавіті? Ці та інші питання пропонували бібліотекарі знавцям української мови, адже мова — це велике національне надбання, коштовний скарб, мрії і сподівання мільйонів людей, об'єднаних в єдине ціле — народ.

            Відомий український письменник XIX століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».

            Завітайте до Широківської публічної бібліотеки та ознайомтесь з матеріалами виставки, які не тільки розширять ваші знання з української мови, а й допоможуть їх перевірити.