«З біллю у душі назад в минуле»

       В історії бурхливого XX ст. голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. В рамках відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору в Україні бібліотекарі Широківської районної бібліотеки для молоді підготували огляд літератури «З біллю у душі назад в минуле». Біля виставки-реквієма «І пам`яті свіча не згасне», відкриття якої відбулося напередодні, працівники бібліотеки знайомили молодь з літературою про голодомор: історичними документами тих років, спогадами людей, які пережили це страшне лихо.

         В Інтернет-центрі цього дня демонструвався художній фільм  «Голод 33-го» за романом В.Барки « Жовтий князь».     

        

«І пам`яті свіча не згасне»

         Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано в ній криваво-чорним кольором, однією з яких є голод  у 1932-1933 роках на Україні. Він забрав мільйони людських життів і є однією із найтрагічніших сторінок нашої історії.

         В читальній залі Широківської районної бібліотеки до цієї трагічної дати оформлено виставку-реквієм «І пам`яті свіча не згасне». Матеріали виставки знайомлять відвідувачів бібліотеки з документами давніх часів, з яких знято гриф «секретності»; зі спогадами тих людей, які пережили срашні роки і які якнайкраще відображають весь трагізм того періоду; з творами українських письменників, що в художній формі змальовують страшну картину – руйнівну силу «голоду» на людину та її психіку.

         Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей, і тільки правда про це і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.

«Квітни, мово, зірницями слова»

         Панас Мирний писав: «Найбiльше i найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

І це так. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління. Напередодні Дня української мови та писемності, який відзначається 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця, в Широківській районній бібліотеці відбулася презентація тематичної виставки «Квітни, мово, зірницями слова». Матеріали виставки знайомлять з історією розвитку української літературної мови; з правилами використання української мови в  діловому і повсякденному спілкуванні; зі словниками з української мови, які сьогодні користуються великим попитом серед відвідувачів бібліотеки; з українським фольклором, адже саме усна народна творчість якнайкраще і найповніше розкриває красу українського слова.

         Українська мова… Вона така неповторна, мелодійна та співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і луків, полів і лісів, духмяний, п’янкий запах рідної землі. Кожна освічена людина повинна досконало знати свою історію і витоки писемності свого народу, адже тільки завдяки писемному слову сучасне покоління має можливість доторкнутися до надбань минулого.

«За покликом душі»

Сьогодні на зустріч приходьте до нас,

Ми радо й привітно зустрінемо Вас.

А мову на ній повести ми рішили:

«Поезія й пісня – великі дві сили!»

Такими словами закликали працівники Широківської районної бібліотеки членів краєзнавчого клубу «За покликом душі» на літературні знайомства «Поетичні обрії земляків». Господиня клубу, завідувач краєзнавчим сектором Світлана Курочка запросила присутніх у Царство мудрого й красивого, правдивого і чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього поетичного слова.

Поезія – це вогник, який запалює високе почуття в людських душах, що схоже на полум’я свічки. Тож, символом чергової зустрічі стала запалена свічка.

Разом з постійними членами клубу Іриною Гончаренко, Тетяною Чебаненко, Валентиною Курило, Олександром Пономаренком в мінливий поетичний всесвіт полинули майстри та аматори пера, які вперше завітали до бібліотеки на засідання. Це – старійшина поетичного слова Широківщини, член Регіональної спілки письменників Придніпров’я, лауреат літературних премій ім. В.Сосюри та П.Усенка, автор 21-ї поетичної збірки, добрий друг бібліотеки Микола Олексієнко. Він презентував присутнім цікаву підбірку віршів про природу і розповів про свою участь в багатьох літературних конкурсах, переможцем яких став.

Добрим другом книгозбірні, учасником багатьох масових заходів є Лідія Гічонок, яка також завітала цього дня на зустріч. Джерелом поетичних дум цієї витонченої жінки, вчителя за фахом, є природа та багата історія рідного краю. Вірші про Широківщину звучали у її виконанні.

Корінна широчанка Людмила Красуля – автор трьох збірок «Ой, летіли гуси…», «Срібні роси у золотій павутинці» та «Ходить сон біля вікон». Натхнення для своїх віршів вона черпає зі спогадів про власне світле дитинство, тому вони так і дихають любов’ю до дітей.

Олена Тараненко не лише добре володіє пером, а ще й дуже гарно співає. В минулому вона – учасниця пісенних колективів «Жайвір» та «Сусідоньки». Пісня і поезія тісно переплетені в її душі. В цьому мали змогу переконатися всі учасники цієї незабутньої зустрічі.

Валентина Стоянова також полюбляє співати, а її вірші нерідко стають піснями, які у своїй професійній діяльності використовує донька-співачка. Цікава до життя, товариська і натхненна веселунка з різноплановими інтересами, Валентина Григорівна проте інколи наповнює свою лірику сумними мотивами, що зумовлено тяжкими життєвими втратами.

А от Наталя Кірова – багатодітна матір з непростою долею, переживаючи різноманітні негаразди, свій «бунт душі» викладає на папері гумористичними рядками. Її твори дуже влучні та, водночас, цікаві і всім зрозумілі. Слухаючи Наталю Яківну, присутні аж «за боки бралися» від сміху.

З творчістю Ірини Гончаренко широчани вже дуже добре знайомі. Її вірші неодноразово друкувалися на шпальтах місцевої газети «Вісник». Ірина Олександрівна любить природу, людей, рідний край, а тому й мотиви своїх творів черпає з оточуючого її середовища.

Казково-чарівна панорама села Шестірня та її талановиті люди надихають Тетяну Чебаненко на створення прекрасних поетичних рядків. Вчитель за фахом, а в даний час – завідувач Шестірнянською сільською бібліотекою, Тетяна Федорівна добре знає своїх односельчан та живо підмічає всі навколишні зміни, які й стають основою для її творчості.

Вірші Валентини Курило різні за тематикою: громадянські, філософські, іноді – ірраціональні і, звичайно ж, лірика кохання. І хоча вона народилася й проживає у м. Кривий Ріг, Широке вважає своєю другою домівкою.

Олександр Пономаренко все своє життя навчав підростаюче покоління любити літературу – як поезію, так і прозу. Разом зі школярами вивчав творчість багатьох відомих письменників та поетів. А сам є автором незліченної кількості поетичних творів різної тематики, які цього дня також звучали під час заходу. 

Поетична композиція від учасників літературних знайомств стала доброю нагодою познайомитися ближче один з одним, відчути поетичну душу кожного з них, поспілкуватися та обговорити подальші свої плани, дії, намітити маленькі кроки до втілення великих мрій. Кожен з присутніх цікава, творча, унікальна особистість, яка своєю одержимістю, невтомною працею оберігає та примножує рідну історію, збагачує духовність свого народу. Дуже приємно нам, бібліотекарям, було зустрітися з цими людьми і почути прекрасні вірші у їх виконанні. Адже, двері нашої книгозбірні завжди відкриті для мудрого та сильного, красивого та вічного поетичного слова, для добрих і талановитих людей.