26
квітня 1986 року... Весна… квітуча, напоєна запахами землі і нового життя.
Ніхто не здогадувався, що ця весна чорними літерами назавжди буде вписана в
історію нашого народу і всього людства, що про невелике історичне місто Чорнобиль
дізнається весь світ.
Чорнобиль...
Раніше це місце на Поліссі асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер – зі
смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: «Пити воду –
заборонено», «Радіація». До 32-ї річниці
аварії на ЧАЕС Широківська публічна бібліотека підготувала екологічну годину
«Гріх непростимий: ЧОРНОБИЛЬ», на яку завітали ліквідатори однієї з найбільших
екологічних катастроф Шишка Л.Г., Стороженко М.М., Троцик С.І. Вони розповіли
учням філії МЦППВ, які завітали на захід, про своє перебування в Чорнобильській
зоні, про свої професіональні обов`язки, що там виконували, відповіли на
численні запитання молоді. А їх цікавило все: де жили; як працювали та
відпочивали; чи було їм лячно в «зоні» і що було найстрашніше – невидима радіація,
чи незнання про неї.
Минуло
32 роки після аварії на ЧАЕС, але біль не вщухає, тривога не покидає людей,
пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго
залишиться у пам’яті, а дорога в Чорнобильську зону, це дорога, що веде в
нікуди...
Під час зустрічі демонструвався
документальний фільм «31 год трагедии Чернобыля. Мы помним. Ликвидаторы.
Припять. ЧАЕС. Взрыв.», кадри якого знайомили присутніх з аварією на ЧАЕС; її
ліквідацією; з містом-привидом Прип`ять та селами з 30-кілометрової зони; із
аркою, яка (за підрахунками вчених) надійно закриє саркофаг 4-й енергоблок на
100 років.
Увазі присутніх
було також запропоновано ознайомитися з
фотовиставкою «Лелека Чорнобиля
чорний і досі над нами летить», презентація якої відбулася декілька днів тому.
Немає коментарів:
Дописати коментар