«Поезія – це стан душі»

Ну що б, здавалося слова?

Слова та й голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть між люди!               

 Т.Шевченко.

Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється  серце і захоплює подих? Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба.

Не підлягає сумніву, що поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини.

Тарас Шевченко і Леся Українка, Іван Франко і  Сергій Єсєнін, Олександр Пушкін і Михайло Лєрмонтов, Ліна Костенко і Василь Стус… – ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожен знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле. Духовно бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово.

Кожен вірш – це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Переконатись  в цьому  мали змогу маленькі читачі Новокурської сільської бібліотеки, які 21 березня завітали на хвилинку поезії «Поезія – це стан душі». Також учасники заходу мали можливість продекламувати свої власні, подекуди ще несмілі, творіння. А читали їх, стоячи на стільчику, як відомі поети в дитинстві. І нехай це перші спроби, проте – написані від душі. Всім було весело,  цікаво, а найголовніше – ніхто не залишився байдужим.

Після заходу діти дружно заходилися вибирати собі книги для домашнього прочитання.