«Пам’ять про героїв стукає в наші серця»

29 лютого 1944 року наше селище було визволене від нацистів. Друга Світова війна для широчан завершилася перемогою. У кровопролитних і жорстоких боях за свободу і незалежність рідного краю й Батьківщини воїни-земляки продемонстрували велику мужність, стійкість і масовий небачений героїзм.

Бої за саме селище точилися чотири доби з 25 по 29 лютого. В них взяли участь бійці 57-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта Шеменкова Л.Д., 170-й гвардійський стрілецький полк під командуванням підполковника Дронова А.Д., 172-й гвардійський стрілецький полк, командував яким Герой Радянського Союзу Азов М.П. та 174-й гвардійський стрілецький полк (командир – Герой Радянського Союзу Важенін В.М.). Про цих та інших знаних земляків, про їх героїчні подвиги в роки війни, про 940-денний окупаційний режим на Широківщині та основні етапи й бойові операції звільнення селища згадувала сьогодні разом з учнями філії МЦППВ бібліотекар по краєзнавству Широківської публічної бібліотеки Світлана Курочка під час години пізнання історії краю «Пам’ять про героїв стукає в наші серця», приуроченої до 75-ї річниці  визволення селища Широке від нацистів.

Окремою сторінкою заходу було висвітлено героїчний вчинок нашого місцевого героя – Івана Григоровича Помпика. Про його подвиг газеті «Прапор юності» розповів сам генерал Шеменков А.Д.: «Частини нашої 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, якою мені довелося командувати, вели бої на Інгульці неподалік від райцентру Широке. Наступали ми до цього часу жваво, а тут раптом затримка. Нацисти чинили впертий опір і не дали форсувати річку сходу. Куди не ткнемося, всюди міни. Сапери клопочуться з усіх сил, шукають проходи в мінних полях, а час іде! Доки триватиме ця відчутна пауза у наступі, ворог зуміє укріпитися на протилежному березі річки Інгульця. І тут нас виручив той самий дідусь… Виявляється він бачив як перед відступом нацисти мінували підходи до річки… А дідусь виявився бувалим, кмітливим воякою та й засік все, що нам потім ой як пригодилось. Вказав дід Помпик проходи в суцільних, здавалося, мінних полях. Форсування річки Інгулець пройшло вдало із невеликими втратами, дякуючи діду Помпику».

За цей вчинок нагородив генерал Шеменков Григорія Івановича медаллю «За бойові заслуги», а з легкої руки журналістів стали його називати «героєм переправи».

У боях за визволення Широківщини загинуло більше трьох тисяч чоловік. Усі імена загиблих увічнені на стінах меморіалів та занесені до «Книги Вічної Слави», яка зберігається в Широківському народному історико-краєзнавчому музеї. Ми пишаємося тим, що є нащадками славних та мужніх синів і дочок нашої малої Батьківщини і завжди будемо пам’ятати про їх подвиг в ім’я миру на землі. 

Чимало поетів та письменників в своїй творчості зверталися до подій Другої Світової війни. Наш земляк Олександр Пільонов присвятив героям-визволителям та всім тим, кому й досі болить війна, вірш «Цвіли черешні, наче білі сни…», яким і було завершено сьогоднішній захід.