«Ти кажеш не було голодомору?
І не було
голодного села?
А бачив ти в
селі пусту комору,
З якої зерна вимели до тла?»
Віршем Дмитра Білоуса було розпочато вечір-сповідь
«Блукало лихо на українській землі», проведений в читальній залі Широківської
районної бібліотеки для учнів МЦППК до дня пам’яті жертв Голодомору та Сталінських репресій.
Пам`ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і
життя країни, і перемоги, і поразки, і радість, і горе. Дуже багато сторінок у
нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючими є сторінки –
історичні, документальні чи художні, – де смертельним шрифтом викарбовано
слова: голод, голодомор.
Українські поети і прозаїки стали першими
літописцями Голодомору, намагаючись осмислити цю катастрофу у слові – ще від
часів, коли над правдою про Голодомор тяжів «культ мовчання». З плином часу
з’являлися нові твори, нове осмислення фактів і наслідків штучного голоду.
Художня правда про Голодомор почасти замінила історію. Так, Улас Самчук одним з
перших звернувся до теми «голодомору» у своєму романі «Марія», а роман Василя
Барки «Жовтий князь» фахівці вважають чи не найкращим і найбагатограннішим із усіх
відомих творів про цю трагедію. Він не тільки наповнив роман промовистими
фактами, а й зобразив той невидимий, але
присутній повсюдно страх, який опанував зморених голодом людей.
Уривки з цих та інших творів українських
письменників і поетів (Є.Гуцало «Голодомор», А.Дімаров «Тридцяті», М.Руденко «Хрест»,
П.Тичина «Загупало у двері…», Є.Маланюк «Року Божого 1933») звучали під час
заходу.
Молодь також мала змогу переглянути
документальний фільм «Голодомор в Україні: свідчення очевидців» та ознайомитися
з матеріалами книжкової виставки «Чорний птах гіркої пам’яті». А наприкінці
заходу присутні долучилися до щорічної акції «Запали свічку», яка традиційно
проходить в день вшанування пам’яті жертв Голодомору, запалили свічку та
вшанували всіх загиблих хвилиною мовчання.